Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 року Справа № 25/620

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Міщенка П.К., Куровського С.В. (доповідача),за участю представників:

ліквідатора КП "Електропівденмонтаж" Реверука П.К.,

ТОВ "В-Н" - Клімушева Є.В. (дов. від 03.09.2014), БатищевоІ.П. (дов. від 03.09.2014),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу ліквідатора Колективного підприємства "Електропівденмонтаж"

Реверука П.К.

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014

у справі № 25/620 господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "В-Н"

до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної

інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти

нерухомого майна",

3-я особа: Комунальне підприємство "Електропівденмонтаж",

про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 (колегія суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий, Копитова О.С., Остапенко О.М.) припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства (КП) "Електропівденмонтаж" на рішення господарського суду м.Києва від 24.01.2008.

Ухвала мотивована тим, що КП "Електропівденмонтаж" не набуло статусу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а отже не є учасником провадження у справі, а оскаржуваний ним процесуальний документ не стосується його права та обов'язків. У зв'язку з чим КП "Електропівденмонтаж" не має права апеляційного оскарження прийнятого судом першої інстанції рішення від 24.01.2008 відповідно до положень ст. 91 ГПК України.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 ліквідатор КП "Електропівденмонтаж" Реверук П.К. звернувся з касаційною скаргою, в якій просить вказану ухвалу апеляційного суду скасувати, справу передати до господарського суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги по суті. В обґрунтування посилається на неправильне застосування норм процесуального права, а саме ст.ст. 22, 27, 80, 91, 101 ГПК України, ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Підставою для оскарження слугувало те, що рішенням господарського суду м.Києва від 24.01.2008 визнано право власності ТОВ "В-Н" на об'єкт новозбудованого нерухомого майна (офісно-складський комплекс) загальною площею 4131,00 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 1А, зобов'язано відповідача зареєструвати за позивачем право власності на об'єкт новозбудованого нерухомого майна (офісно-складський комплекс) загальною площею 4131,00 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 1А.

01.08.2014 з апеляційною скаргою на рішення господарського суду м. Києва від 24.01.2008 звернулося КП "Електропівденмонтаж", як третя особа у справі, яке зазначає про порушення судом першої інстанції норм ст. 392 ЦК України, оскільки позивачем не подано доказів оспорювання чи невизнання його права власності на спірний об'єкт нерухомості.

Згідно зі ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відповідно до ст. 27 ГПК України (в редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваного рішення) треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Тобто, Господарський процесуальний кодекс України передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін (ст.27 ГПК). Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Вищенаведена правова позиція викладена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами і доповненнями).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції, розглядаючи справу по суті позовних вимог питання про допущення або залучення до участі у розгляді справи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача або відповідача, суд не вирішував. Про що, зокрема свідчить відсутність в матеріалах справи відповідної вмотивованої ухвали з цього питання.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції 16.09.2014 дійшов обґрунтованого висновку, що Комунальне підприємство "Електропівденмонтаж" не набуло статусу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а отже не є учасником провадження у даній справі.

Крім того, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, КП не доведено за допомогою певних засобів доказування, що оскаржуваним рішення від 24.01.2008 було вирішено питання про права та обов'язки КП "Електропівденмонтаж", про поновлення якого він звернувся 01.08.2014.

Таким чином, апеляційний господарський суд, встановивши, що КП "Електропівденмонтаж" на момент прийняття оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції не набуло статусу третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, в наслідок чого воно, відповідно, не набуло статусу учасника провадження у справі про визнання права власності, а оскаржуваний ним процесуальний документ не стосується його прав та обов'язків обґрунтовано припинив порушене апеляційне провадження на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України.

При цьому, суд апеляційної інстанції правомірно зазначив про те, що скаржник не позбавлений права у встановлений законом спосіб звернутися з позовом про визнання угоди недійсною, а також шляхом подачі віндикаційного позову та про визнання права власності, якщо таке право заперечується або не визнається іншою особою.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції прийнята у відповідності з нормами процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ліквідатора Колективного підприємства "Електропівденмонтаж" Реверука П.К. залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 по справі № 25/620 залишити без змін.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Міщенко П.К.

Куровський С.В.